вигнічувати
ВИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., що.
1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину.
Вигнічувати сік із винограду;
// Діяти гнітом, натискувати на що-небудь із якоюсь метою.
Дід командує залазити на [забитого] кабана. Сидять довго, аж поки сало на кабанові одстане од м'яса .. Коли добре вигнітили кабана, його починають шкребти (П. Загребельний).
2. перен. Одержувати що-небудь шляхом утисків, насильства.
[Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає, Щоб тисячу сокир йому скувать (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)