виговорюватися
ВИГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ГОВОРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Говорити досхочу, розповідати, висловлювати все.
Ми виговорюємось для того, щоб отримати допомогу, коли несемо тягар кривди (з публіц. літ.);
Сусід Іван .. розповідав не раз, що “Гриць, – каже, – виговориться в неділю на весь тиждень та й цілий тиждень відтак не потребує говорити” (Л. Мартович);
Я не переривав. Хай виговориться, самовпевнений зеленок [зелений] (В. Дрозд).
2. тільки док., розм. Говорячи, набути навиків до розмови; стати балакучішим.
Навіть коли сватав мене, жодного слова не сказав .. Думала: виговориться, живучи зо мною .. Ні, таким і лишився (Є. Кравченко).
3. діал. Виправдовуватися.
– Не бійсь слави, не бійсь слави, Не бійсь поговору, Я за славу сама стану, Ще й виговорюся (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)