виговорюватися
ВИГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ГОВОРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Говорити досхочу, розповідати, висловлювати все.
Сусід Іван.. розповідав не раз, що "Гриць, — каже, — виговориться в неділю на весь тиждень та й цілий тиждень відтак не потребує говорити" (Март., Тв., 1954, 64);
Груня ждала, поки мати виговориться, мовчала, щоб не розпалювати (Горд., II, 1959, 212).
2. тільки док., розм. Говорячи, набути навиків до розмови; стати балакучішим.
Навіть, коли сватав мене, жодного слова не сказав.. Думала: виговориться, живучи зо мною.. Ні, таким і лишився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 157).
3. діал. Виправдуватися.
— Не бійсь слави, не бійсь слави, Не бійсь поговору, Я за славу сама стану, Ще й виговорюся (Чуб., V, 1874, 83).
Словник української мови (СУМ-11)