виголошувати
ВИГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., що.
1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін.
Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (М. Коцюбинський);
Співали пісень, виголошували тости (П. Колесник);
Тисячі людей різного стану й національності оточували ту труну [Т. Шевченка], над нею виголошували прощальні промови українською, російською, польською, білоруською мовами (Б. Антоненко-Давидович);
Копач виголосив промову, в якій закликав не громити палац, а влаштувати там агрономічну школу (К. Гриб).
2. Урочистим тоном вимовляти, говорити які-небудь слова, фрази.
Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар);
Не встигши ще як слід причинити за собою дверей, Чирва .. переможно виголосив: – Надзвичайна знахідка! (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)