виголошувати
ВИГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., перех.
1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін.
Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (Коцюб., І, 1955, 260);
Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен.., 1959, 146);
Все село зібралося зустрічати Саву.. Голова колгоспу виголосив промову (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 173).
2. Передавати голосом, вимовляти які-небудь слова, фрази.
Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, Таврія.., 1957, 33);
Не встигши ще як слід причинити за собою дверей, Чирва голосно хахакнув і переможно виголосив: — Надзвичайна знахідка! (Коз., Сальвія, 1959, 173).
Словник української мови (СУМ-11)