Словник синонімів Вусика

виголошувати

див. говорити

Словник синонімів української мови Вусика

Значення в інших словниках

  1. виголошувати — (звертатися до когось з промовою) промовляти, проголошувати, ірон. віщати, (доповідь) зачитувати.  Словник синонімів Полюги
  2. виголошувати — виголошувати, оголошувати, проголошувати Збігаються у значенні “привселюдно виступати з промовою, доповіддю, висловлювати якісь думки” дієслова виголошувати і проголошувати. Урочисто виголосити (проголосити).  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. виголошувати — виголо́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  4. виголошувати — ВИГОЛОШУВАТИ – ОГОЛОШУВАТИ – ПРОГОЛОШУВАТИ Виголошувати, -ую, -уєш, виголосити, -ошу, -осиш. Прилюдно виступати (з промовою, доповіддю), вимовляти якісь слова, фрази: виголошувати доповідь, виголошувати тост. Оголошувати, оголосити, -ошу, -осиш.  Літературне слововживання
  5. виголошувати — (слово) промовляти, говорити, ур. вирікати; (переможно) проголошувати.  Словник синонімів Караванського
  6. виголошувати — -ую, -уєш, недок., виголосити, -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. 2》 Передавати голосом, вимовляти які-небудь слова, фрази.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. виголошувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., що. 1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (М. Коцюбинський); Співали пісень, виголошували тости (П.  Словник української мови у 20 томах
  8. виголошувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
  9. виголошувати — Виголо́шувати, -ло́шую, -ло́шуєш; ви́голосити, -лошу, -сиш; ви́голоси, -сіть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. виголошувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (Коцюб., І, 1955, 260); Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах
  11. виголошувати — Виголошувати, -шую, -єш сов. в. виголосити, -шу, -сиш, гл. Объявлять, объявить, громко произнести, провозгласить.  Словник української мови Грінченка