Значення в інших словниках
-
вигонити —
виго́нити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вигонити —
див. виганяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вигонити —
ВИГО́НИТИ див. виганя́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
вигонити —
ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
вигонити —
Виго́нити, виго́ню, -ниш; виго́нь, -го́ньте = виганя́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вигонити —
ВИГО́НИТИ див. виганя́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
вигонити —
Вигонити, -ню, -ниш гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. І. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. І. 194.
Словник української мови Грінченка