виграш
ВИ́ГРАШ, у, ч.
1. Здобуття, одержання чого-небудь під час гри або розігрування чогось.
Аркадія Павловича оточили тісним кільцем. Йому пророкували виграш (А. Шиян);
Дивлячись на програші та виграші інших, хлопець поступово проймався дивною, непояснимою певністю, що йому повезе (О. Гончар).
2. Те, що одержане внаслідок вдалої гри або в результаті розігрування чогось.
Пан хвалиться виграшем, панич – нежданим гостюванням (Панас Мирний);
– Знаєте що? – кажу я до хлопців. – Став, хто за мене .. Виграю – твій виграш (І. Микитенко).
3. Вигода, користь від чого-небудь; перевага.
Небезпека для танків була велика, але ж і виграш міг бути путній, коли захопити непошкоджений міст і танкова частина матиме готову переправу (Ю. Яновський);
Великий економічний виграш.
4. Успіх, перемога у чому-небудь.
А він біжить і біжить навпростець порожнім полем, наче від того залежить виграш бою (В. Кучер);
Це була страшна гра, гра зі смертю! На виграш у Васі не було майже ніяких шансів (В. Собко);
Хоч і дорого їм [селянам] обійшовся торішній саботаж на сівбі озимих, проте виграш у цій боротьбі був не за окупантами (Д. Бедзик).
(1) Ви́граш ча́су (у ча́сі) – економія часу для здійснення, виконання і т. ін. чогось.
Звичайно, їх прохання не мало успіху .. Єдиним наслідком усіх цих прохань був виграш часу (Л. Смілянський);
Широко застосовуючи роздільний спосіб збирання врожаю, господарства Хмельниччини ефективніше використовують техніку, мають певний виграш у часі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)