виграшка
ВИ́ГРАШКА, и, ж.
1. Те, що розважає, допомагає приємно проводити час; розвага.
Мимоволі зринули в голові його товариство, безпечні виграшки, щирі розмови, коли не було чого ховати в душі од хлопців (С. Васильченко).
2. Предмет, що служить дітям для гри, розваги; іграшка.
[Марфа Варфоломіївна:] Кажуть, що кожному зростові свої виграшки, а тобі й до старості ляльки людьми здаватимуться... (М. Кропивницький);
* Образно. Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (М. Рильський).
3. розм., рідко. Те саме, що ви́граш 2.
(1) На ви́грашку – для розваги, забави.
У нашої старої пані Малії паничі були .. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Т. Шевченко).
◇ (2) За ви́грашки (за ви́грашку) – дуже легко, швидко, без будь-якого напруження.
Він частіше й частіше крутився думками біля Оксаниного двору й Оксаниних рук; така за виграшки всяке ділечко переробить (М. Стельмах);
– Як же ви зберігали зброю, якщо щури за виграшки могли проникнути в будинок? (Ю. Винничук);
До п'ятдесятикілограмових мішків уже звикла, так що мені перекидати їх з місця на місце було за виграшку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)