виграшка

ВИ́ГРАШКА, и, ж.

1. Те, що розважає, допомагає приємно проводити час; розвага.

Мимоволі зринули в голові його товариство, безпечні виграшки, щирі розмови, коли не було чого ховати в душі од хлопців (С. Васильченко).

2. Предмет, що служить дітям для гри, розваги; іграшка.

[Марфа Варфоломіївна:] Кажуть, що кожному зростові свої виграшки, а тобі й до старості ляльки людьми здаватимуться... (М. Кропивницький);

* Образно. Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (М. Рильський).

3. розм., рідко. Те саме, що ви́граш 2.

(1) На ви́грашку – для розваги, забави.

У нашої старої пані Малії паничі були .. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Т. Шевченко).

◇ (2) За ви́грашки (за ви́грашку) – дуже легко, швидко, без будь-якого напруження.

Він частіше й частіше крутився думками біля Оксаниного двору й Оксаниних рук; така за виграшки всяке ділечко переробить (М. Стельмах);

– Як же ви зберігали зброю, якщо щури за виграшки могли проникнути в будинок? (Ю. Винничук);

До п'ятдесятикілограмових мішків уже звикла, так що мені перекидати їх з місця на місце було за виграшку (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me