вигрібатися
ВИГРІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ГРЕБТИСЯ, буся, бешся; мин. ч. ви́грібся, ви́греблася, лося; мн. ви́греблися; док.
1. Розгрібаючи руками землю, каміння і т. ін., вибиратися, звільнятися.
Чумаченко .. побачив засипану до пояса людину, що одгрібала себе руками. Нещасному, що так вигрібався, не вистачало повітря, і його голова хилилася набік (Григорій Тютюнник).
2. Гребучи веслами або руками, пересуватися, пливти по воді.
Дев'ять днів вигрібалися навпроти води дужі молоді веслярі (З. Тулуб);
Пізно ввечері вигреблися до одного з островів, намитих морським прибоєм і річковими наносами (В. Малик);
// Випливати з глибини на поверхню.
Роман плюхнувся і поплив .. По-тваринному таки вигрібався на поверхню, одпльовувався гіркою зеленою водою і знову гріб (Іван Ле);
* Образно. Дивиться мати вслід [Уласові], плаче: виросло на толоках межи коровами високе, як бур'янина, та невідомо, чи вистачить у нього сили вигребтися на житейську хвилю (Григорій Тютюнник).
3. тільки недок. Пас. до вигріба́ти 1, 2.
Заплющити б очі і не дивитися на той убогий колос, що сухотними дитячими рученятами вигрібається з пирію (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)