вигрітий

ВИ́ГРІТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́гріти 1, 2.

Славко лежав на вигрітій сонцем траві (В. Кучер);

У вигрітому за день лісі озонно пахло глицею (В. Дрозд);

* Образно. З роду в рід передавався Ганжам отой бунтарський дух, вигрітий на Запорізькій Січі (А. Дімаров);

Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами (К. Гордієнко);

// ви́гріто, безос. пред.

Повітря навкруг вигріто до тієї міри, що вже ніби пронизує наскрізь (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. вигрітий — ви́грітий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигрітий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигріти 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигрітий — ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гріти 1, 2. Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами (Горд., II, 1959, 12); Славко лежав на вигрітій сонцем траві (Кучер, Чорноморці, 1956, 108).  Словник української мови в 11 томах