вигрітий

ви́грітий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вигріти 1), 2).

Значення в інших словниках

1. вигрітий — ви́грітий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигрітий — ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гріти 1, 2. Славко лежав на вигрітій сонцем траві (В. Кучер); У вигрітому за день лісі озонно пахло глицею (В. Дрозд); * Образно. З роду в рід передавався Ганжам отой бунтарський дух, вигрітий на Запорізькій Січі (А.  Словник української мови у 20 томах
3. вигрітий — ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гріти 1, 2. Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами (Горд., II, 1959, 12); Славко лежав на вигрітій сонцем траві (Кучер, Чорноморці, 1956, 108).  Словник української мови в 11 томах