вигрітий
ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гріти 1, 2.
Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами (Горд., II, 1959, 12);
Славко лежав на вигрітій сонцем траві (Кучер, Чорноморці, 1956, 108).
Словник української мови (СУМ-11)