вигублення

ВИ́ГУБЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́губити.

Бородавку судили, признали винним у необережнім вигубленні козаків і стратили (з наук. літ.);

Мисливці клянуть лисицю за вигублення зайців, тетеревів, фазанів та іншої живності (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вигублення — ви́гублення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вигублення — -я, с. Дія за знач. вигубити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигублення — ВИ́ГУБЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́губити.  Словник української мови в 11 томах