видворяти
ВИДВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДВОРИТИ, рю, риш, док., кого.
Виселяти кого-небудь, примушувати залишити місце проживання.
Із Коста-Рики висилають якогось діда за злочини ще часів Другої світової війни. Весь вік до маразму кантувався десь по світах, тепер надумали видворяти його в Україну (Л. Костенко);
Другий Палажчин чоловік, Терешко Соловейко, ще за свого живоття одрізнив і видворив свого старшого сина, Палажчиного пасинка: поставив для його опрічну хату на леваді і виділив частку поля (І. Нечуй-Левицький);
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону може затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду (з мови документів);
// Примушувати кого-небудь піти, поїхати і т. ін. звідкись, покинути що-небудь.
У зоні особливого режиму спеціально уповноважені органи державного контролю можуть видворяти за межі зони порушників установленого в ній режиму і громадського порядку, які не є жителями даної місцевості (з мови документів);
Ключник думає тим часом, як бути йому: видворити п'яниць оцих чи, навпаки, споїти і залишити тут похмелятися (Д. Міщенко);
// Звільняти з роботи або відраховувати з навчального закладу.
Олег .. повідав, що є мандрівним філософом звідтоді, як видворили з університету за відкриття й проповідь теорії простору – часу – духовності (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)