видець
ВИДЕ́ЦЬ, дця́, ч., зах.
Глядач.
Побачила сестру свою Згоду, що бліда як крейда, вся тремтячи з переляку, стояла в першім ряді видців, і підійшла до неї (І. Франко);
Костьол був багато освітлений, набитий видцями і повний голосного шепоту (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)