видимий
ВИ́ДИ́МИЙ, ви́ди́ма, ви́ди́ме.
Якого можна бачити, осягнути зором.
Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне, – і кореневище старої верби.., і човен, прип'ятий іржавим ланцюгом до забитого кимось у ґрунт уламка залізничної рейки, і торішній курінь на березі (М. Руденко);
Сонце, як і всі видимі на небі зорі, входить до складу нашої зоряної системи – Галактики (з навч. літ.);
// Явний; очевидний, неприхований.
Налила собі [Маріора] скляночку й вихилила з видимим задоволенням (М. Коцюбинський);
Вітчимові було соромно перед Іваном за видиму скупість і зажерливість мачухи (П. Колесник);
// у знач. ім. ви́ди́ме, мого, с. Те, що можна бачити, осягнути зором.
Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані так, що з невидимого сталось видиме (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Ще світить мозок мій невпинно і ясно, освітлюючи видиме і невидиме без всякого числа і часом без порядку в безмежній низці картин (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)