видочок
ВИДО́ЧОК, чка, ч.
Те саме, що видо́к.
У школу вбігла дванадцятилітня дівчинка з кругленьким каплоухим видочком (М. Коцюбинський);
Страдальницька [страдницька] тінь пробігає йому видочком, а великі очі його затягає сльозою (С. Черкасенко).
Словник української мови (СУМ-20)