видряпаний
ВИ́ДРЯПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́дряпати.
Грубо видряпаний в глиняній стіні хрест з написом, зроблений ним [монахом], служив по нім [ньому] пам'яткою (М. Грушевський);
Тим часом стали надходити відповіді на його грамоти. Найперше від Судислава. Прислав бересту з видряпаними костяним писалом кривулями (П. Загребельний);
// ви́дряпано, безос. пред.
Дряпанкою називають крашанку, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стрижнем (з навч. літ.).
2. у знач. прикм. Зроблений видряпуванням.
Щоб витравити якийсь візерунок, майстер покривав метал особливою мастикою, на якій видряпував голкою малюнок і заливав заглибини кислотою. Кислота роз'їдала метал, залишаючи видряпаний візерунок (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)