видублений
ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́дубити.
Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (В. Кучер);
Десь у кутку шкрябала миша, в хліві пахло мишачим послідом, видубленими шкурами, сушеною рибою (Ю. Мушкетик);
Директор знизу вгору зиркнув на хмуре темне обличчя єгеря, видублене вітрами й сонцем (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)