видублений

ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дубити.

Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (Кучер, Зол. руки, 1948, 26);

// перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (звичайно про шкіру обличчя, рук і т. ін.).

Це був капітан "Неви", чорноморець з видубленим вітрами сухим обличчям і білими бровами (Жур., Опов., 1956, 103).

Значення в інших словниках

1. видублений — ви́дублений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. видублений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видубити. || перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (зазвичай про шкіру обличчя, рук і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видублений — ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́дубити. Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (В. Кучер); Десь у кутку шкрябала миша, в хліві пахло мишачим послідом, видубленими шкурами, сушеною рибою (Ю.  Словник української мови у 20 томах