видувати
ВИДУВА́ТИ, ВИДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДУТИ, дму, дмеш і дую, дуєш, док., що.
1. Дмучи, видаляти що-небудь звідкись (про вітер, сильний струмінь повітря і т. ін.).
Здавалось, там шумить, кипить унизу вогненне море, видимаючи вгору шумовиння (С. Васильченко);
Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу, і з гуркотом видувало струмені пороху (Олесь Досвітній);
Спокійно погойдується димчаста тінь очеретини, з якої і зимові вітри не зуміли видути рожевого пуху й насіння (М. Стельмах).
2. тільки видува́ти, ви́дути, розм. Охолоджувати, позбавляти тепла (про вітер).
Мороз зменшився, але пориви вихору видували останки тепла з людини (Юліан Опільський).
3. тільки видува́ти, ви́дути, техн. Виготовляти порожнисті предмети зі скла способом дуття.
[Ярослав:] Забрав [пан] мене на гуту, за склодува. Шість років я видував йому бутлі, а на сьомий збувся очей (Ю. Мокрієв);
Назар видував скляні кулі, виготовляючи кухлі, з яких п'ють пиво і хлібний квас (Є. Гуцало).
4. тільки видува́ти, ви́дути, розм. Випивати щось у великій кількості; випивати весь вміст чого-небудь.
Викотили їм по сорок сорокових кухлів води й вина. Обпивайло як узяв пити, всі до каплі видув (з казки);
[Пилип:] Я б увесь самовар видув (З. Мороз).
(1) Видува́ти (видму́хувати) вого́нь – дмухаючи на жар або на щось тліюче, виклика́ти появу вогню, полум'я.
Зайченятком котиться [Ксеня] до припічка, вигрібає коцюбою жар і починає видувати вогонь (М. Стельмах);
Декілька разів він сидячи засинав, вогонь гаснув, він мусив ще й ще видмухувати його з вугілля, що ледве тліло (Ю. Яновський).
△ (2) Видува́ти піч, техн. – зупинивши доменну піч, продовжувати дуття до видалення з неї всіх рідких продуктів.
Данило Туркенич навчив його .. визначати газообіг у печі, повністю видувати її перед капітальним ремонтом (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)