видування
ВИДУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. видува́ти 1, 3.
Весною рештки стерні зменшують швидкість вітру і цим перешкоджають видуванню ґрунту (з наук. літ.);
Гутне скло тим і славне, що твориться вручну, вільним видуванням (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)