видування
ВИДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. видува́ти 1, 3.
Весною вони [рештки стерні] зменшують швидкість вітру і цим перешкоджають видуванню грунту (Колг. Укр., 12, 1956, 12);
З України в Росію запрошувались [у XVIII ст.] майстри різьби, гравірування, видування скла (Іст. УРСР, І, 1953, 306).
Словник української мови (СУМ-11)