видувати

ВИДУВА́ТИ, ВИДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДУТИ, дму, дмеш і дую, дуєш, док., що.

1. Дмучи, видаляти що-небудь звідкись (про вітер, сильний струмінь повітря і т. ін.).

Здавалось, там шумить, кипить унизу вогненне море, видимаючи вгору шумовиння (С. Васильченко);

Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу, і з гуркотом видувало струмені пороху (Олесь Досвітній);

Спокійно погойдується димчаста тінь очеретини, з якої і зимові вітри не зуміли видути рожевого пуху й насіння (М. Стельмах).

2. тільки видува́ти, ви́дути, розм. Охолоджувати, позбавляти тепла (про вітер).

Мороз зменшився, але пориви вихору видували останки тепла з людини (Юліан Опільський).

3. тільки видува́ти, ви́дути, техн. Виготовляти порожнисті предмети зі скла способом дуття.

[Ярослав:] Забрав [пан] мене на гуту, за склодува. Шість років я видував йому бутлі, а на сьомий збувся очей (Ю. Мокрієв);

Назар видував скляні кулі, виготовляючи кухлі, з яких п'ють пиво і хлібний квас (Є. Гуцало).

4. тільки видува́ти, ви́дути, розм. Випивати щось у великій кількості; випивати весь вміст чого-небудь.

Викотили їм по сорок сорокових кухлів води й вина. Обпивайло як узяв пити, всі до каплі видув (з казки);

[Пилип:] Я б увесь самовар видув (З. Мороз).

(1) Видува́ти (видму́хувати) вого́нь – дмухаючи на жар або на щось тліюче, виклика́ти появу вогню, полум'я.

Зайченятком котиться [Ксеня] до припічка, вигрібає коцюбою жар і починає видувати вогонь (М. Стельмах);

Декілька разів він сидячи засинав, вогонь гаснув, він мусив ще й ще видмухувати його з вугілля, що ледве тліло (Ю. Яновський).

△ (2) Видува́ти піч, техн. – зупинивши доменну піч, продовжувати дуття до видалення з неї всіх рідких продуктів.

Данило Туркенич навчив його .. визначати газообіг у печі, повністю видувати її перед капітальним ремонтом (М. Рудь).