видуманий
ВИ́ДУМАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́думати.
Всі безглузді обвинувачення, видумані, аби нацькувати на мене юрбу, ганебно розбились самі (Леся Українка);
З досвіду знали всі, що від таких паперів нічого доброго не сподіватися. Все це там – або нові тягарі накладають на город, або грозять жорстокими карами за непослух московській владі та за інші, справжні, а то й видумані провини (Б. Лепкий);
// у знач. ім. ви́думане, ного, с. Що-небудь вигадане, придумане.
Говорив Гриша завжди з таким захопленням і так щиро вірив у видумане, що не слухати його було неможливо (В. Собко);
// ви́думано, безос. пред.
Хоч Данило дароносицю прийняв і сховав з усякою побожністю, але на нього видумано, буцім він з нею ходив до корчми і пив з неї горілку, і за се йому спалено живому руки (М. Грушевський);
Героїв видумано, герої безсловесні для їхнього автора, і він може ними керувати (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)