видужувати
ВИДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДУЖАТИ, аю, аєш, док.
1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби, поранення і т. ін.
Тим часом Хведір видужував: у нього була пропасниця (Панас Мирний);
Я залишив своє ліжко в палаці графа Мілорадовича, де я видужував від тифу (Ю. Яновський);
Вранці Карлос почув себе бадьорим, що аж здивувався сам. І з того дня швидко й помітно став видужувати (Н. Королева);
– Не бійтеся за мене – видужаю, на живому засохне! – хрипів [Дмитро] простудженими грудьми (М. Стельмах).
2. перен. Відновлюватися, починати нормально функціонувати після природних чи соціальних катаклізмів.
Банківська система України поступово видужує, однак процеси кредитування поновлюватимуться не відразу й не для всіх груп потенційних клієнтів (із журн.);
Світова економіка починає видужувати після кризи, але цей процес ще дуже хиткий (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)