видуманий
ВИ́ДУМАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́думати.
Всі безглузді обвинувачення, видумані, аби нацькувати на мене юрбу, ганебно розбились самі (Леся Українка);
З досвіду знали всі, що від таких паперів нічого доброго не сподіватися. Все це там – або нові тягарі накладають на город, або грозять жорстокими карами за непослух московській владі та за інші, справжні, а то й видумані провини (Б. Лепкий);
// у знач. ім. ви́думане, ного, с. Що-небудь вигадане, придумане.
Говорив Гриша завжди з таким захопленням і так щиро вірив у видумане, що не слухати його було неможливо (В. Собко);
// ви́думано, безос. пред.
Хоч Данило дароносицю прийняв і сховав з усякою побожністю, але на нього видумано, буцім він з нею ходив до корчми і пив з неї горілку, і за се йому спалено живому руки (М. Грушевський);
Героїв видумано, герої безсловесні для їхнього автора, і він може ними керувати (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- видуманий — ви́думаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- видуманий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видумати. || видумано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видуманий — ВИ́ГАДАНИЙ (який насправді не існує), ВИ́ДУМАНИЙ, ПРИДУ́МАНИЙ, НАДУ́МАНИЙ, НЕДІ́ЙСНИЙ, ЛЕГЕНДА́РНИЙ, МІФІ́ЧНИЙ, АПОКРИФІ́ЧНИЙ книжн. (який існує тільки в легендах, міфах). Словник синонімів української мови
- видуманий — ВИ́ДУМАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́думати. Всі безглузді обвинувачення, видумані, аби нацькувати на мене юрбу, ганебно розбились самі (Л. Укр., IV, 1954, 132); [Надія:] Він каже, що ваш матрос видуманий, — таких не буває… (Корн., II, 1955, 226). Словник української мови в 11 томах