вижирати
ВИЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖЕРТИ, ру, реш; мин. ч. ви́жер, ла, ло; док., що, вульг.
З'їдати все, без залишку.
Сіли самі вижирати все накуплене, а потім ще підтягнулись якісь новоспечені знайомі (із журн.);
* Образно. Уста мої заціпило морозом, А серце в мене вижерла гадюка (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)