вижирати
ВИЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖЕРТИ, ру, реш; мин. ч. ви́жер, ла, ло; док., перех., вульг. З’їдати все, без залишку.
*Образно. Уста мої заціпило морозом, А серце в мене вижерла гадюка (Фр., XI, 1952, 298).
Словник української мови (СУМ-11)