вижолоблений

ВИ́ЖОЛОБЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́жолобити.

Обрій неба – наче вижолоблена півкуля кругом вас далеко спочиває на землі (А. Чайковський);

Марко з одчаєм ухопив ще один ключ, з трьома борідками, – вони були посередині трохи вижолоблені (І. Микитенко);

Посеред колоди вижолоблений круг, в який положено по його формі камінь (Л. Смілянський);

// ви́жолоблено, безос. пред.

По один бік ножа вижолоблено було .. слова: “Іван Довбощук .. Зложив той резак [різак] в церкві Беняшки” (Г. Хоткевич).

2. у знач. прикм. У формі, у вигляді заглибини.

До гурту під'їхав на баскому коні лановий. Перехнябився в сідлі і приклав вижолоблену долоню до вуха (М. Сиротюк).

Словник української мови (СУМ-20)