визвольник

ВИЗВО́ЛЬНИК, а, ч., поет.

Те саме, що визволи́тель.

Цього Мойсея .. Бог через ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника (Бібля. Пер. І. Огієнка);

І з попелу встає прекрасна Україна, І руки простяга визвольникам своїм (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. визвольник — визво́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. визвольник — -а, ч. Те саме, що визволитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визвольник — ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ (той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь), ВИЗВО́ЛЬНИК, МЕСІ́Я уроч. (про того, у кому бачать рятівника, визволителя). — Люди бігли назустріч воїнам-визволителям із хлібом-сіллю (Є.  Словник синонімів української мови
4. визвольник — ВИЗВО́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що визволи́тель. Згори визвольників немає — Ані богів, ані царів: Свої кайдани розламає Міцна рука пролетарів (Пісні та романси.., II, 1956, 290); Тоді визвольників-синів Стрічали рідні хати, Ковпак під прапором провів Героїв на Карпати (Мас., Сорок.., 1957, 271).  Словник української мови в 11 томах