визвірятися
ВИЗВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ЗВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм.
Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестримним роздратуванням, злістю.
[Готліб:] Се ти так на старого чоловіка визвіряєшся? (Леся Українка);
– Це що? – визвірявся Карпо Нехльода і підвищував голос так, щоб його чули за дверима інші прохачі (А. Шиян);
– Одчепись, поганий! – визвірилась на його [нього] Ганна так, що аж в хаті стихло (І. Нечуй-Левицький);
Гнида визвірився на них [дітей]: “К чорту звідси!” (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)