визвірятися

ВИ́ЗВІРИТИСЯ розм. (звернутися до когось або відповісти комусь із нестримним роздратуванням, із злістю), ОЗВІ́РИТИСЯ розм. рідше, ОЩИ́РИТИСЯ розм. рідко. — Недок.: визвіря́тися, ощиря́тися. — Досить! — Гальванеску лихо гримнув і люто визвірився на Сахно. — Досить! Ви надто розбалакалися! (Ю. Смолич); — А ти ту (тут) чого? — озвірився він на мене (І. Франко); Він тигром ощирився на Сашка: — Іди звідси, поки не битий! (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. визвірятися — визвіря́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. визвірятися — -яюся, -яєшся, недок., визвіритися, -рюся, -ришся, док., розм. Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визвірятися — ВИЗВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ЗВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестримним роздратуванням, злістю. [Готліб:] Се ти так на старого чоловіка визвіряєшся? (Леся Українка); – Це що?...  Словник української мови у 20 томах
4. визвірятися — див. дивитися  Словник синонімів Вусика
5. визвірятися — ВИЗВІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ЗВІРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю. [Готліб:] Се ти так на старого чоловіка визвіряєшся? (Л. Укр., IV, 1954, 256); — Це що?...  Словник української мови в 11 томах