визивати
ВИКЛИКА́ТИ (пропонувати кому-небудь, просити когось прибути, з'явитися кудись), ВИКЛИ́КУВАТИ рідше, ВИЗИВА́ТИ розм., рідко; ВИПИ́СУВАТИ рідко (письмово). — Док.: ви́кликати, ви́требувати розм. ви́звати, ви́писати. Князь викликав майстрів з Варшави (І. Нечуй-Левицький); — А де ваш чоловік? — Дома. — Коли б ви до мене його викликнули (Марко Вовчок); Еней тебе лиш визиває, А нас, Латинців, не займає, Іди з Троянцем потягайсь! (І. Котляревський); Молода бариня.. виписала з свого села нового прикажчика (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови