визивати

визива́ти

-аю, -аєш, недок., визвати, -ву, -веш, док., перех., розм., рідко.

Те саме, що викликати.

Значення в інших словниках

1. визивати — визива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. визивати — Кликати, покликати, викликувати, викликати, викликнути, повикликати, закликати, заклйкати, позакликати, накликати, накликати, понакликати, прикликати, поприкликати, укликати, повкликати  Словник чужослів Павло Штепа
3. визивати — ВИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗВАТИ, ву, веш, док., кого, що, рідко. Те саме, що виклика́ти. – Дмитре, чому тебе в суд визивають? – Бо пан об мене руку побив (прислів'я); Еней тебе лиш визиває, А нас, латинців, не займає, Іди з троянцем потягайсь! (І.  Словник української мови у 20 томах
4. визивати — ВИКЛИКА́ТИ (пропонувати кому-небудь, просити когось прибути, з'явитися кудись), ВИКЛИ́КУВАТИ рідше, ВИЗИВА́ТИ розм., рідко; ВИПИ́СУВАТИ рідко (письмово). — Док.: ви́кликати, ви́требувати розм. ви́звати, ви́писати. Князь викликав майстрів з Варшави (І.  Словник синонімів української мови
5. визивати — ВИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗВАТИ, ву, веш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що виклика́ти. — Дмитре, чому тебе в суд визивають? — Бо пан об мене руку побив (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
6. визивати — Визива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. визвати, -зву, -веш, гл. Вызывать, вызвать.  Словник української мови Грінченка