визивати
ВИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗВАТИ, ву, веш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що виклика́ти.
— Дмитре, чому тебе в суд визивають? — Бо пан об мене руку побив (Укр.. присл.., 1955, 20);
Не в пир, бач, запрошав [Турн] напитись, А в поле визивав побитись (Котл., І, 1952, 183);
"Чорноморці" пройшли дуже добре, людей було сила, аплодисментів сила! Визивали Лисенка (Л. Укр., V, 1956, 28).
Словник української мови (СУМ-11)