визивати
ВИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗВАТИ, ву, веш, док., кого, що, рідко.
Те саме, що виклика́ти.
– Дмитре, чому тебе в суд визивають? – Бо пан об мене руку побив (прислів'я);
Еней тебе лиш визиває, А нас, латинців, не займає, Іди з троянцем потягайсь! (І. Котляревський);
“Чорноморці” пройшли дуже добре, людей було сила, аплодисментів сила! Визивали Лисенка (Леся Українка);
Людмила – доросла розумна жінка, цілком здатна визвати міліцію (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)