визолочений
ВИ́ЗОЛОЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́золотити.
Зупинився перед червоною табличкою, що була вже пригвинчена до дверей. “Клуб юннатів”, – читав він визолочені літери (Ю. Мокрієв);
Якийсь час вдивлявся в далину, у визолочену сонцем, обставлену дубами стіну лісову (Г. Колісник);
// ви́золочено, безос. пред.
Оправи напрестольних хрестів визолочено і прикрашено перламутром (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)