визорювати
ВИЗО́РЮВАТИ, ює, недок., ВИ́ЗОРІТИ, рить, док.
Укриватися зірками (про небо).
Ніч була темна, небо визоріло, лягло над садками, над фронтом високою смугою правічного Чумацького Шляху (О. Гончар);
// безос.
Поволі визорювало. На сході, вище лісу, то розгорялись, то гасли Стожари (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)