виканючений

ВИ́КАНЮЧЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до ви́канючити.

Христинин кабінет став підсобкою, у якій ділили продуктовий пайок, виканючений у директора міськторгу для всієї редакції (із журн.);

// ви́канючено, безос. пред.

Зрештою в батька було виканючено новенький мотоцикл “Ява” (із журн.).