викання
ВИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ви́кати.
Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Панас Мирний);
Лодиженко перебив Щапова: – Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)ВИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ви́кати.
Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Панас Мирний);
Лодиженко перебив Щапова: – Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)