Значення в інших словниках
-
викання —
ви́кання іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
викання —
ВИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ви́кати. Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Панас Мирний); Лодиженко перебив Щапова: – Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
-
викання —
ВИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ви́кати. Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Мирний, III, 1954, 189); Лодиженко перебив Щапова: — Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Ле, Міжгір’я, 1953, 544).
Словник української мови в 11 томах