виковуватися
ВИКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КУВАТИСЯ, ується, док.
1. Виготовлятися з металу способом кування.
Тут же була майстерня зброяра, де виковувались мечі і панцери (з мемуарної літ.).
2. перен. Створюватися, вироблятися і т. ін. у процесі боротьби, наполегливої праці; робитися міцним, стійким.
І виковувався з українки самостійний історичний тип. Дома – господиня, і на раді, у громаді чути її голос (Д. Мордовець);
Дух свободи українського народу виковувався ще з давніх-давен, у всі віки, – виковувався в боротьбі з ворогами (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)