виковуватися

ВИКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КУВАТИСЯ, ується, док.

1. Виготовлятися з металу способом кування.

Тут же була майстерня зброяра, де виковувались мечі і панцери (з мемуарної літ.).

2. перен. Створюватися, вироблятися і т. ін. у процесі боротьби, наполегливої праці; робитися міцним, стійким.

І виковувався з українки самостійний історичний тип. Дома – господиня, і на раді, у громаді чути її голос (Д. Мордовець);

Дух свободи українського народу виковувався ще з давніх-давен, у всі віки, – виковувався в боротьбі з ворогами (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me