виковуватися

ВИКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КУВАТИСЯ, ується, док.

1. Виготовлятися з металу способом кування.

Тут же була майстерня зброяра, де виковувались мечі і панцери (Моє життя в мист., 1955, 282).

2. перен. Створюватися, вироблятися в процесі боротьби, наполегливої праці; робитися міцним, стійким.

Дух свободи українського народу виковувався ще з давніх давен, у всі віки, — виковувався в боротьбі з ворогами (Тич., III, 1957, 192);

Виковується щастя вселюдства, здійснюється соціалізм (Еллан, II, 1958, 59);

П’єса "Платон Кречет" з’явилася в той період творчого життя Художнього театру, коли викувалося його нове мистецтво (Мист., 3, 1955, 36).