виковувати
ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ і рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Виробляти що-небудь з металу способом кування.
Викував коваль ще більшу [булаву] (Укр.. казки, 1951, 94);
Ковалі Гриценки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Мушк., Чорний хліб, 1960, 70);
*У порівн. Заговорив [Ярошенко] твердо, мов виковував з криці кожне слово (Речм., Весн. грози, 1961, 92).
2. перен. Посилено, наполегливо створювати, виробляти що-небудь міцне, стійке.
..класи виковують собі належну ідейно-політичну зброю для грядущих битв (Ленін, 31, 1951, 10);
Нас ворог випробовує: Чи є ще дух одбою? Та боротьба ж виковує характери до бою (Тич., Комунізму далі.., 1961, 53);
Задумується журлива мати над колискою своєї дитини: яку долю викує собі той, що от-от вийде з тієї колиски в широкий світ? (Л. Укр., III, 1952, 743).
Значення в інших словниках
- виковувати — вико́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- виковувати — -ую, -уєш, недок., викувати і рідко викути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Виробляти що-небудь із металу способом кування. 2》 перен. Посилено, наполегливо створювати, виробляти що-небудь міцне, стійке. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виковувати — ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ, рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., що. 1. Виробляти що-небудь із металу способом кування. Викував коваль ще більшу булаву (з казки); Ковалі Гриценки – мовчуни. Словник української мови у 20 томах
- виковувати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
- виковувати — Вико́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; ви́кувати, ви́кую, ви́куєш; ви́куваний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виковувати — Виковувати, -вую, -єш сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. ІІ. 73. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Словник української мови Грінченка