виковувати

ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. фабричним способом); ВИКО́ВУВАТИ (способом кування); ВИЛИВА́ТИ (способом лиття); ВИРІ́ЗУВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (способом різання); ВИСІКА́ТИ (способом січення); ВИТІ́СУВАТИ (способом тесання); ВИСТРУ́ГУВАТИ (способом стругання); ВИТО́ЧУВАТИ (способом точіння); ШТАМПУВА́ТИ (способом штампування); ПРИГОТОВЛЯ́ТИ (перев. про їжу, питво). — Док.: ви́робити, ви́готовити, зготува́ти, згото́вити, зроби́ти, ви́пустити, ви́продукувати, створи́ти, ви́творити, сфабрикува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́лити, ви́рубати, ви́сікати, ви́сікти, ви́різати, ви́тесати, ви́стругати, ви́точити, приготува́ти, пригото́вити. — Он там, де чорніють димарі на оселі, виробляють всячину з заліза або міді — там і кують, і виливають (Панас Мирний); Гризельда з робітницями заходилась вироблювати.. килим (І. Нечуй-Левицький); — Діти виготовляють такі складні токарні, слюсарні, столярні та інші деталі,.. що залюбуєшся (В. Гжицький); Він у майстернях табуретки робив (О. Гончар); Завод цей випускає.. сівалки (з газети); Вона продукувала свої вироби.. понад потреби навіть панського дому (О. Кобилянська); Завдання полягає в тому, щоб створити машини, які виконуватимуть сотні тисяч операцій за секунду (з журналу); Це вбрання колись витворив досвідчений кравець (О. Досвітній); — Почав я фабрикувати траскала.. для відгоняння воробців із пшениці (І. Франко); Шворінь викувати,.. обценьки зробити — все Роман уміє (Д. Ткач); А де ж та червона калина, яка вміє говорити людським голосом, тільки виріж із неї сопілочку і приклади до губів? (М. Чабанівський); (Ярцев:) Коли б я був скульптором, я б витесав статую людини (Ю. Мокрієв); — Давайте кусок деревини — ложки вистругуватиму (Є. Кравченко); Токар виточив деталь (Я. Шпорта); Гідравлічним пресом згинають товсті металеві плити, штампують металеві предмети, продавлюють отвори в товстих листах, випробовують міцність різних матеріалів і т. д. (з підручника); Гордєєв і тут виручив: приготував з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків (З. Тулуб).

ВИРОБЛЯ́ТИ (удосконалювати певні якості, особливості тощо в якомусь напрямку працею, вправами, силою волі тощо), РОЗВИВА́ТИ, ВИХО́ВУВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ПЛЮВАТИ, КРИСТАЛІЗУВА́ТИ. — Док.: ви́робити, розви́нути, ви́ховати, сформува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́ліпити, скристалізува́ти. Свій літературний смак я виробив під впливом європейської літератури (М. Коцюбинський); — Треба привчити всіх вірити в добро, навіть тих, що далекі від цього, треба розвивати їхню людяність (Є. Гуцало); Наша школа повинна не тільки давати знання, а й формувати характер, виховувати підростаючу людину (з газети); Та боротьба ж виковує характери до бою (П. Тичина); Авторський погляд на героя, вміння виліпити його характер мають неабияке значення для всіх жанрів прози (з журналу); У трудовій діяльності людина розвиває свої таланти, кристалізує характер і виробляє світогляд (О. Гуреїв).

I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Прийшли вже сапери доми будувати, І в кузнях танкісти кують лемеші (М. Нагнибіда); По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (О. Ільченко); А в тій кузні коваль клепле (І. Франко); (Романюк:) Оце, пане старосто, хочу виклепати з оцього цепу ще кілька наручників (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виковувати — вико́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. виковувати — -ую, -уєш, недок., викувати і рідко викути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Виробляти що-небудь із металу способом кування. 2》 перен. Посилено, наполегливо створювати, виробляти що-небудь міцне, стійке. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виковувати — ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ, рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., що. 1. Виробляти що-небудь із металу способом кування. Викував коваль ще більшу булаву (з казки); Ковалі Гриценки – мовчуни. Словник української мови у 20 томах
  4. виковувати — Вико́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; ви́кувати, ви́кую, ви́куєш; ви́куваний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. виковувати — ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ і рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Виробляти що-небудь з металу способом кування. Викував коваль ще більшу [булаву] (Укр.. казки, 1951, 94); Ковалі Гриценки — мовчуни. Словник української мови в 11 томах
  6. виковувати — Виковувати, -вую, -єш сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. ІІ. 73. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Словник української мови Грінченка