виколупувати
ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛУПАТИ, аю, аєш, док., що.
Колупаючи, витягати, виймати що-небудь.
Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Коцюбинський);
Він виколупав з зубів застряглу крихту (Олесь Досвітній);
– А де ви дістали міни? – Виколупали з мінного поля, – буденно відповів Павло Шаламай (М. Стельмах);
// Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь.
Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (О. Донченко).
◇ (1) Ви́колупати з па́льця – дістати що-небудь невідомо звідки або легко, без будь-яких зусиль.
– Кажете: “нема пасовиська”, і не будете його мати! .. Ну, звісно, з пальця не виколупаєш! (М. Коцюбинський);
(2) Хоч ви́колупай із па́льця що і без дод. – де завгодно або будь-якою ціною дістань, але обов'язково зроби; візьми де хочеш.
Головонько ж моя бідна! Чим же прийматиму сватів? Хоч виколупай з пальця, а дай! (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)